…алахнули почуття, ми майже породичалися...

 „... Всюди буйно квітне черемшина,

Мов до шлюбу вбралася калина.

Вівчара в садочку,

В тихому куточку,

Жде дівчина, жде...”

*#*

„... Косив Ясь конюшину,

Косив Ясь конюшину...”

*#*

„...Несе Галя воду...”

*#*

„... Ти ж мене підманула,

Ти ж мене... ...”

*#*

• 19 січня, субота:

Сьогодні вранці крізь сон я вже чув дзвони. Дзвонили усі церкви – бо Хрещення!

Прокинувся ... озирнувся … у ліжку ... у своєму … помацав ліворуч – нікого … те ж, праворуч … хтось є! Боже! Та це ж моя одежа … я ще й роздягнувся! Снилося хто-зна-що: „То вы, маминька, то вы, папинька». Треба випити... мінеральної води...

Згадав знову народне повір’я: „Спілкуйтеся тільки з веселими людьми. Навіщо вам ті, хто повсякчас говорить про хвороби? Рани у переможців загоюються скоріше, ніж у переможених”.

Десь біля дванадцятої години дня люди несли святу воду та ще дзвонили дзвони. У місті тихо, нікого немає...

Тут кажуть, щоб не боліла голова – тримайте в вухах срібні сережки, щоб покращити зір – золоті.

Може і мені проткнути вухо?

Вранці ще було 14 морозних градусів, вдень тепліше – лише дев’ять. Сонячно, без вітру. Приємна погода.

На честь свята у сніданок дали ковбаси попоїсти.

Востаннє гуляв парком, пив води. Ще залишилась одна ніч, та ніч у потягу.

Сходив на вечірнє богослужіння в храм Святого Миколая. Коло замкнулося – у цей храм я зайшов уперше в ТрУскавці, у цім храмі я був востаннє. А діти ввечері знов ходять по хатах та грають вертеп.

Завтра поїду до Львова.

Приїхав я у ТрУскавець – ялинки вже були святковими, поїду – а вони залишатимуться ще святковими. Був сніг, і лежить сніг. Був мороз, і залишається морозно. Приїхав уночі та їду теж уночі. Отакої.

 

Дякую тобі, люба, що дочитала

цього щоденника.

Я писав його з любов’ю.

Твій Анатоль

 

Світлини автора та його куми